Громади України

У квітні 2016 року мене звільнили з ПАТ Укртрансгаз. Формальною підставою стала моя невідповідність займаній посаді оператора газорозподільної станції. У мене, до слова, диплом із відзнакою Вінницького технічного університету, чотирнадцять років трудового стажу саме на даній посаді та п’ятий кваліфікаційний розряд, що, відповідно, відносить мене до групи висококваліфікованих працівників.

Це був тільки привід для звільнення. Насправді тоді керівництво обурило те, що я, простий працівник, наважився боротись за свої права і достойні умови праці.

Я вимагав виконувати умови трудового договору в частині забезпечення мене іструментами і робочим одягом. Коли не було на моє прохання належної реакції, я звернувся до керівника НАК Нафтогаз зі скаргою публічно – через інтернет.

Це відео, яке я виклав у квітні, переглянули більше півтисячі користувачів.

Мені виписали безпідставну догану. Саме вона і дала офіційний привід для звільнення. Я вирішив боротися і подав до суду.

Тиждень тому, на початку жовтня, я виграв суд і поновився на роботі, попри намагання керівництва цього не допустити

Окрім мого публічного звернення може бути ще одна причина, чому роботодавець вирішив позбутися мене як працівника. Ми з колегами доводили наше право приватизувати кімнати в гуртожитку , яке належить підприємству .За законом для цього достатньо пропрацювати на підприємстві більше 10 років , але у ПАТ  “Укртрансгаз”, як виявилось просто десь загубились документи на гуртожиток.

У той час моє безпосереднє керівництво, почало шукати причини для мого звільнення й створювати для цього усі умови. Не забезпечуючи жодним інвентарем для роботи, вимагали виконання цілої низки робіт. Наприклад траву мені пропонували виривати руками.

11 жовтня мене намагались не допустити до робочого місця, хоча було законне рішення суду, негайне до виконання. Крім того, мене не допущено до самостійного чергування та не забезпечено спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту. Найцікавіше, що 18 жовтня – я маю бути одночасно і на робочому місці на чергуванні у Вінниці і в Бердичеві проходити медичну комісію.

Чи не схоже це на чергове бажання позбутись незручного працівника, який змушує поважати право на належні умови праці звичайної людини ?

Автор: Сергій Бондарчук, працівник ПАТ “Укртрансгаз”